*
* *
У
мене дрес-код
повторюється
щотижня.
Але
від вівторка до п'ятниці
я
стараюсь не повторитися
у
джинсових заростях змов,
зашторених
віщими снами.
Тримаюсь
за протяг душі,
за
квіти в очах
і
за промінь до всесвіту.
В
краю колотнеч
так
легко вважатись собою,
допоки
дрес-код
не
стане
одвічним
штрих-кодом.
*
* *
здам
квартиру з меблями у друк
винайму
печеру із речами
будуть
місяць кликати на брук
тіні
не поснулих яничарів
всім
у кого відчай за кордон
я
підкину ясність для респекту
ген
хова за вилиці гордон
вікна
від бульвару до проспекту
соромно
за мера та коли
рами
для дзеркал не за плечима
ти
не вибачайся з-під поли
є
для всіх у кожного причина
*
* *
-
Тамаро, - кажу я їй, -
ти
чому не медитуєш
двічі
на день по 20 хвилин
за
системою Махариші?
-
Навіщо? - відповідає вона. -
У
мене соплєй не буває.
-
Ну тоді почитай Синельникова,
у
нього ж такий креатив!
Вона
дивиться на мене
крізь
"Газету по-київськи"
і
поправляє рожеві окуляри.
-
А ти кашу помішав?
Я
вкинула в неї останню креветку.
*
* *
Я
спізнився на потяг.
Але
його й не було.
Рейс
на Херсон відмінили.
Бо
міністр з надзвичайних ситуацій
поїхав
на потязі до театру.
Віктюк
якраз показував
"Едіт
Піаф" на лівому березі.
Міністр
дивився прямо із СВ.
А
Дєвка Смердючка
носила
на таці йому
спітнілі
шкарпетки.
*
* *
об'єктом
твоєї снаги не стане життя в фотошопі ти
мрій про чужі береги та не сподівайся
на опір всередині збуджених міст які
ще не вийшли із міфів і стане загублений
зміст украденим золотом скіфів
|