Загублений зміст

* * *

У мене дрес-код

повторюється щотижня.

Але від вівторка до п'ятниці

я стараюсь не повторитися

у джинсових заростях змов,

зашторених віщими снами.

Тримаюсь за протяг душі,

за квіти в очах

і за промінь до всесвіту.

В краю колотнеч

так легко вважатись собою,

допоки дрес-код

не стане

одвічним

штрих-кодом.

* * *

здам квартиру з меблями у друк

винайму печеру із речами

будуть місяць кликати на брук

тіні не поснулих яничарів

всім у кого відчай за кордон

я підкину ясність для респекту

ген хова за вилиці гордон

вікна від бульвару до проспекту

соромно за мера та коли

рами для дзеркал не за плечима

ти не вибачайся з-під поли

є для всіх у кожного причина

* * *

- Тамаро, - кажу я їй, -

ти чому не медитуєш

двічі на день по 20 хвилин

за системою Махариші?

- Навіщо? - відповідає вона. -

У мене соплєй не буває.

- Ну тоді почитай Синельникова,

у нього ж такий креатив!

Вона дивиться на мене

крізь "Газету по-київськи"

і поправляє рожеві окуляри.

- А ти кашу помішав?

Я вкинула в неї останню креветку.

* * *

Я спізнився на потяг.

Але його й не було.

Рейс на Херсон відмінили.

Бо міністр з надзвичайних ситуацій

поїхав на потязі до театру.

Віктюк якраз показував

"Едіт Піаф" на лівому березі.

Міністр дивився прямо із СВ.

А Дєвка Смердючка

носила на таці йому

спітнілі шкарпетки.

* * *

об'єктом твоєї снаги
не стане життя в фотошопі
ти мрій про чужі береги
та не сподівайся на опір
всередині збуджених міст
які ще не вийшли із міфів
і стане загублений зміст
украденим золотом скіфів