Я сумую досі у чеканні,
У міцних обіймах самоти.
Крізь мої тривоги й сповідання,
Що тобі заважує прийти?
Може, заблукавши біля броду,
Йти боїшся просто навпростець?
Чи зустрілись інші перешкоди,
Як пішла шукати манівець?
Може повторити неповторне
Більше нам не випаде в житті?
Та коли згадаю очі чорні
- Душу зігріваю в теплоті.
Розмовляю подумки з тобою
Вдосвіта і в ночі глушині, -
Як осінній вітер із вербою,
Що мені холодному зрідні.
І туманів дальніх колихання
За рікою вранці на лугах, -
Мов твоє натомлене дихання
На моїх сумуючих устах…
| 
у Вас 
1
