* * * Туман. Своє холодне тіло Розкинув він навколо нас, В його в'язких обіймах, Мені здається, навіть час Застиг, заснув, чогось чекає... В вологій тиші сірі віти Здійнявши ввись, сумні дерева Ридають – безпорадні діти; Численні – і такі самотні, Сліпі від сліз чи від туману... У тиші цій і у тумані Крім себе і свого нещастя, Вони нічого не вбачають, Чекають сонця, може, щастя, Та їх немає – лиш туман... 25.02.02 * * *
|