Її волоссям грає теплий вітер. Легені закохані в вечірнє повітря. Знову сумна і знов на балконі, Знов відділяє лише підвіконня. Питання з питань: варто чи ні? Розум в тумані, немов уві сні. Кров’ю залите серце болить Воно так втомилось, воно лиш мовчить. Його топтали, не обійшлось і без тебе. З восьмого поверху потрапити в небо. В його обійми, вогкі й холодні Розчинитись в його блакитній безодні. Хоча, кого намагаюсь я обдурити? Що заслужила? В землю зарити! Нова поставка для хробаків… Так, це про нас, про слабаків. Ні, я зможу! Я це стерплю! Я ж дала слово, що так не зроблю. Буду жити поки вистачить сили, Дарма, що душу тільки що змили.
|