Із раю раптом щось на землю повернуло, Так холодно й ноги самі кудись ведуть, Коли я зупинившись оглянулась, То не повірила тому,що бачу тут: Стоїш і дивишся ти на мою могилу, І гірко плачеш,та чому? Коханий ти ж давно мене покинув, І твої сльози вже нічого не вернуть. Ти тут стоїш і плачеш гірко, А скільки сліз я пролила! Та ти ж не знаєш цього...дійсно, Тепер у спокої моя душа. Мені тут добре,справді добре, Нарешті заспокоївся мій дух, Я вільна,і лечу собі над морем, Яке ж прекрасне життя тут! У розпачі ти на коліна впав, Я раптом дивне щось відчула, Вертатись час мені настав, "Люблю тебе!"-я вслід гукнула...
|