| Першим морозом,по склу, Візерунком рубців,
 Зима,на осіннім балу,
 Грає танго снігів.
  Не забарилась,змахнула Рукавом холодів,
 Подихом півночі здула
 Марево сірих дощів.
  Осінь-хазяйку прогнала, Холодом штрИкнула в бік:
 - Буде все так,як сказала,
 Свій починаю відлІк!
  Золотом осінь сяйнула, Сонцем упала до ніг,
 Біла нахаба збагнула -
 Не час! І втекла за поріг.
 |