Першим морозом,по склу,
Візерунком рубців,
Зима,на осіннім балу,
Грає танго снігів. Не забарилась,змахнула
Рукавом холодів,
Подихом півночі здула
Марево сірих дощів. Осінь-хазяйку прогнала,
Холодом штрИкнула в бік:
- Буде все так,як сказала,
Свій починаю відлІк! Золотом осінь сяйнула,
Сонцем упала до ніг,
Біла нахаба збагнула -
Не час! І втекла за поріг.
| 
у Вас 
0
