Сб, 23.11.2024, 01:34
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи повинно бути державне замовлення на друк поетичної літератури?
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про кохання
 

ЧЕТВЕРТЕ СОНЦЕ

Ти  віддала  мені  три  своїх  вечора,  три  дивовижні  зоряні  повені,  три  неймовірні  сонячні  усмішки.  Наші  кроки  лунали  в  безодні  порожніх  вулиць,  а  мертве  листя  все  сипалось,  сипались  крізь  сито  покручених  голок  і  шипіло  під  натиском  вітру.
Я  боявся  торкнути  тебе  за  руку,  щоб  не  знайти  в  ній  холод.  Я  не  смів  тобі  глянути  в  очі,  щоб  не  збагнути  їх  присуд.  Я  не  міг  повісти  тобі  слово,  щоб  його  не  вхопив  вітер,  оте  єдине  слово,  що  мовиться  раз  у  житті,  і  його  неможливо  кидати  на  вітер.
Тричі  сонце  вмирало  на  наших  очах,  і  небо  жевріло  маленькими  іскорками.  А  коли  вітер  шаленів,  здавалося,  що  він  хоче  роздмухати  грандіозну  пожежу,  щоб  запалити  дерева,  та  йому  бракне  сил.  Але  так  тільки  здавалося...  Мляві  промені  ліхтарів  понуро  цідились  крізь  морок  і  сирість,  і  по  наших  обличчях  котились  притлумлені  тіні.
Ми  зайшли  у  завулок.  Був  останній  мій  шанс  -  третій  вечір.  Я  уперше  підійшов  так  близько  до  твого  будинку,  до  твого  життя,  до  стіни,  за  яку  ти  ховалась  од  світу.  О  лунке  передмістя!  Мені  шляху  до  тебе  немає  -  тільки  назад,  до  минулої  порожнечі.  Бо  не  мій  силует  сколихне  невагому  фіранку  в  голубому  вікні  цього  дому,  не  мої  кроки  відлуняться  на  незаймано-чистому  причілку.
Ми  зайшли  у  завулок...  Я  зайшов  у  безвихідь.  І  не  вийти,  не  винести  біль  скам'янілий,  не  ошукати  похмуру  ознаку...  Невже  тепер,  коли  я  знайшов  тебе  -  єдину  і  створену  тільки  для  мене,  -  ти  можеш  належати  комусь  іншому?  Невже  наші  радощі  й  болі  не  можуть  сплестись  в  цьому  світі  назавше?  Невже  нічого  іншого,  крім  трьох  осінніх  вечорів,  ти  для  мене  створити  не  згодна,  і  на  безліч  тижнів,  місяців,  років  мені  судилася  самотність?
Я  вдивлявся  в  твоє  обличчя,  і  серце  моє  відчувало  незгоду,  а  битись  за  тебе  не  стало  сили,  і  віддав  я  себе  сліпій  течії.
Крізь  осінню  галузку  я  бачу  тебе  у  червоному  сонці,  що  велетенською  пелюсткою  врізається  в  схилені  плечі  обрію,  залишаючи  по  собі  іскри.  Я  сховаю  тебе,  мов  малесеньку  іскру,  у  глиб  свого  смутку,  в  провалля  упертої  віри,  і  неспокоєм-вітром  розідму  величезне  багаття,  яке  нікого,  проте,  не  зігріє.
Бо  як  четверте  сонце  народилося  із  квітів  і  жайворонків,  ти  стала  іншою.  І  -  чужою.

Додав: aleksgun (27.10.2010) | Автор: © Олександр Гунько
 
Розміщено на сторінці: Вірші про кохання

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1587 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
avatar
Кожне слово таке живе, аж до болю, яскравими барвами малює картину вічної історії, де Він і Вона, а між ними цілий світ... Дуже проникливо і по-справжньому, дякую Вам!
avatar
2 aleksgun • 14:15, 27.10.2010 [Лінк на твір]
Дякую, Наталі!
avatar
Це я дякую, бо написане Вами, на жаль, мені зараз дуже близьке... shy
avatar
4 aleksgun • 16:02, 27.10.2010 [Лінк на твір]
Все буде добре!
avatar
Комусь ці слова набагато легше говорити, аніж самій собі...
avatar
8 aleksgun • 18:25, 02.11.2010 [Лінк на твір]
Це точно.
avatar
6 ЛюК • 11:12, 30.10.2010 [Лінк на твір]
Мені не дотягтися. Це з іншого виміру. Можу лише в захопленні завмерти. hands hands hands
avatar
7 aleksgun • 18:25, 02.11.2010 [Лінк на твір]
Дякую,Людмило!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz