Слово про пиху. Якби ж то мали ми жупани, Тоді були б ми всі гетьмани, Що вкраїнець – то гетьман. Ще ненька цицьки не давала, Ще навіть і не нюхав сала, А вже із хама лізе пан. Саме воно страшне й убоге, Байстря чи Гога чи Магога. Поглянеш пильно, Аж блюєш. Але таке про себе дума, Неначе кесарю за кума. Навколішках не підповзеш. І звідки ця взялась гординя? Є самогонка, бульба, свині, Дружина з довгим язиком. Є в скрині гроші. Грошей трохи. Стецька кусають звично блохи, І пес не мириться з хвостом. А ми воюєм між собою, Та зі своєю головою Воюєм завше. Звичний бій. Бо нас веде до бою пиха: Вона – національне лихо В країні гордій і дурній.
|