Слово про пиху.

Якби ж то мали ми жупани,
Тоді були б ми всі гетьмани,
Що вкраїнець – то гетьман.
Ще ненька цицьки не давала,
Ще навіть і не нюхав сала,
А вже із хама лізе пан.

Саме воно страшне й убоге,
Байстря чи Гога чи Магога.
Поглянеш пильно,
Аж блюєш.
Але таке про себе дума,
Неначе кесарю за кума.
Навколішках не підповзеш.

І звідки ця взялась гординя?
Є самогонка, бульба, свині,
Дружина з довгим язиком.
Є в скрині гроші. Грошей трохи.
Стецька кусають звично блохи,
І пес не мириться з хвостом.

А ми воюєм між собою,
Та зі своєю головою
Воюєм завше. Звичний бій.
Бо нас веде до бою пиха:
Вона – національне лихо
В країні гордій і дурній.