Біла хата в саду, Біла хата,мов лебеді в морі. Виглядала там мати дочку, І внуків своїх мов соколів. Тихо падає цвіт, Тихо падає цвіт наче сльози. Скільки весен так йшло, А вона їх чекала мов роси. Не сумуйте сади, Що так рано розсталися з цвітом. Так буває завжди, Як весна зустрічається з літом. Було це так давно, Вже трава пройняла ті покоси. Тепер й я виглядаю дочку, І сльози спадають мов роси.
|