Біла хата в саду,
Біла хата,мов лебеді в морі.
Виглядала там мати дочку,
І внуків своїх мов соколів. Тихо падає цвіт,
Тихо падає цвіт наче сльози.
Скільки весен так йшло,
А вона їх чекала мов роси. Не сумуйте сади,
Що так рано розсталися з цвітом.
Так буває завжди,
Як весна зустрічається з літом. Було це так давно,
Вже трава пройняла ті покоси.
Тепер й я виглядаю дочку,
І сльози спадають мов роси.
| 
у Вас 
0
