Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Пт, 01.11.2024, 05:36

Меню сайту

НОВИНИ

ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	- Вірші про солдат АТО і ООС
	- Музична скринька

ФОРУМ

ФОТОАЛЬБОМ

ВІДЕОАЛЬБОМ

АКТИВНІСТЬ

ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ

Про сайт і правила сайту

Благодійна допомога на розвиток сайту

- моб. версія

Анумо знову віршувать! 05-07

На сайті всього: 15

Гостей: 15

Користувачів: 0

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Проза [1046]

Прозові твори друкуються тільки тут

Відеовірші [134]

Аудіовірші [49]

Українцям [2697]

Вірш-пісня [545]

Вірші про Україну [1482]

Вірші про рідний край [808]

село

Вірші про мову [269]

Збірки поезії, поеми [112]

Абетка [23]

Акровірш [32]

акровірші на форумі

Байка [108]

Загадки [15]

Верлібр [144]

верлібри на форумі

Елегія [51]

елегії на форумі

Історичні вірші [290]

вірші про голодомор, вірші про історію народу

Вірш-усмішка [999]

гумор

Вірші про сім'ю [402]

сім'я у віршах, вірші про батьків

Вірші про рідню [152]

вірші про брата, вірші про сестру

Вірші про жінок [663]

вірші про маму, вірші про дружину

Вірші про чоловіків [111]

вірші про батька, чоловік

Вірші про військових, армію [211]

вірші про захисників Вітчизни, про армію та військо

Вірші про Перемогу, війну [415]

Перемога, війна

Вірші про кохання [3381]

Вірші про друзів [715]

Вірш-казка [132]

Казка (проза) [29]

Проза для та про дітей [19]

Вірші для дітей [334]

Вірші про дитинство [323]

Вірші про навчання [59]

випускний вечір вірші

Вірші про професію [83]

Вірші про eмiгрантів [147]

Вірші в перекладі [708]

Вірші про свята [203]

Вірші про спорт [18]

спортивні вірші

Вірші про природу [1223]

вірші про квіти, вірші про ліс, вірші про дощ

Вірш-тост, вірш-привітання [121]

Для мене поезія - це [191]

Поети [275]

Поетична майстерня [51]

Оповідання, про поетів, творчість [24]

Релігія [312]

Щастя - ... [600]

Жінка - ... [263]

Життя... [4481]

Філософам [1308]

Громадянину [905]

Метафізика [157]

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Твори за тематикою	Вірші про eмiгрантів

Не можу болю вгамувати

Сльоза скотилась по щоцi
I руки раптом затремтiли,
I на обличчi i в душi
Навiки смуток залишили.

Прощай, мiй батьку i пробач
За все, що я не вcтиг сказати,
А серце роздирає плач,
Не можу болю вгамувати.

Вже не притиснеш до грудей
I не обiймиш бiля хати,
Твоїх синiв, твоїх дiтей,
Пробач нам батьку, пробач мати.

Ти чушє, батько ,плачу я
I не находжу, що сказати,
Тiкає iз -пiд нiг земля
Не можу болю вгамувати.

Як вiдродитись, як пiднятись?
Тiй потолоченiй травi...
невже на Бога сподiватиcь ?
Чи сили вiднайти в собi?

Менi ти бiльше не пiдкажеш,
Бо ти пiшов - i вже нема...
менi ти бiльше не порадиш...
Котись сльоза, котись сльоза.

На сиротливiй чужинi
Шукав я щастя, може вдачу...
Тепер зi свiчкою в руцi
Я плачу, батьку, гiрко плачу.

Чому жорcтоко, чому так?
I чим я грiшний перeд богом?
Щоб не зумiти поховать...
В останню провести дорогу.

Прощай мiй батьку, i пробач,
Не встиг тобi я це сказати,
А серце роздирає плач...
не можу болю вгамувати.

Я повернусь у рiдний край,
Впаду на батькiвську могилу:
"Облиш, мiй син, не пiдiймай...
Вiн так чекав свою дитину."

Прощай, мiй батьку i пробач,
Нарештi зможу це сказати,
А серце роздирає плач...
не можу болю вгамувати...

квiтень 1997 р. Буенос Айрес
Iгор Волощук

Розміщено на сторінці: Вірші про eмiгрантів

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1813 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Ключові (?): Ігор Волощук

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 dolia • 02:23, 09.01.2011 [Лінк на твір] ...Ой зупиніться внуки мої й діти, Любіть ті квіти й ягоди життя! Щоб не прийшла пора і вам жаліти, Як згадую це все і жалію тепер я. 0Спам 3 sneg-ar • 16:18, 10.01.2011 [Лінк на твір] Дякую,за розуміння... 0Спам 2 shetamara • 13:01, 09.01.2011 [Лінк на твір] Ігоре, я Вас розумію, інколи відчуває дещо схоже, але хіба усе так погано? Адже вибір завжди робимо ми. Нас бачуть такими, якими ми себе представляємо перед іншими: якщо бачуть нещасного обездоленого українця, то так і думають про українців. Набачилася і я різних людей і скажу одне: якщо поводитися з гідністю, то людину й сприйматимуть на рівні. Ми ж десь там лице України, а це не так і мало. Можна усі біди звернути на когось, але починати завжди із себе. Думаю, що треба радіти, що Ви дали змогу Вашим дітям мати гідну українську освіту, а цим вносите вклад у нашу економіку, тому не вважаєтеся відреченим від України, а навпаки. Я жила на Півдні України і були часи, що із Хмельницької, Рівенської областей пересилялися до нас на постійне проживання багато сімей. Вони не їздили до батьків роками. Що заважало? Не кордони ж... 1Спам 4 sneg-ar • 16:40, 10.01.2011 [Лінк на твір] Дякую ,Тамаро за відгуг.... Згоден не все так погано, є звичайно й позитивні моменти... але взагалі ,то не є нормально коли діти ростуть без батьків,коли діти повертаються додому в напвпусті хати, коли руйнуються сім"ї, і цих"коли" є дуже багато.... Так ми репрезентуємо нашу країну і знаю також,що більшість зарекомендувала себе з хорошої сторони,але повірте,там у далекій Аргентині ,я чомусь не бачив туристів з України,все більше заробітчан....(і у кожного з них своя історія ....) Стосовно Півдня чи Західу(я живу в центральній частині) скажу одне, хороші і не дуже хороші є скрізь не залежно де вони проживають... Мені не заважав кордон,тоді в 1997 телеграмма знайшла синів ,тільки через три неділі,як поховали батька....Було боляче.... З повагою Ігор 0Спам 5 natalya-gurkina • 10:01, 12.01.2011 [Лінк на твір] сумно... 5!

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі