Нд, 24.11.2024, 17:33
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3389]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Де Ви друкували поезію?
Всего ответов: 421

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про eмiгрантів
 

Не можу болю вгамувати

Сльоза скотилась по щоцi
I руки раптом затремтiли,
I на обличчi i в душi
Навiки смуток залишили.

Прощай, мiй батьку i пробач
За все, що я не вcтиг сказати,
А серце роздирає плач,
Не можу болю вгамувати.

Вже не притиснеш до грудей
I не обiймиш бiля хати,
Твоїх синiв, твоїх дiтей,
Пробач нам батьку, пробач мати.

Ти чушє, батько ,плачу я
I не находжу, що сказати,
Тiкає iз -пiд нiг земля
Не можу болю вгамувати.

Як вiдродитись, як пiднятись?
Тiй потолоченiй травi...
невже на Бога сподiватиcь ?
Чи сили вiднайти в собi?

Менi ти бiльше не пiдкажеш,
Бо ти пiшов - i вже нема...
менi ти бiльше не порадиш...
Котись сльоза, котись сльоза.

На сиротливiй чужинi
Шукав я щастя, може вдачу...
Тепер зi свiчкою в руцi
Я плачу, батьку, гiрко плачу.

Чому жорcтоко, чому так?
I чим я грiшний перeд богом?
Щоб не зумiти поховать...
В останню провести дорогу.

Прощай мiй батьку, i пробач,
Не встиг тобi я це сказати,
А серце роздирає плач...
не можу болю вгамувати.

Я повернусь у рiдний край,
Впаду на батькiвську могилу:
"Облиш, мiй син, не пiдiймай...
Вiн так чекав свою дитину."

Прощай, мiй батьку i пробач,
Нарештi зможу це сказати,
А серце роздирає плач...
не можу болю вгамувати...

квiтень 1997 р. Буенос Айрес
Iгор Волощук

© Copyright: Игорь Волощук, 2009
Свидетельство о публикации №1909207265
[b][i][color=blue]


Додав: sneg-ar (08.01.2011) | Автор: © Ігор Волощук
 
Розміщено на сторінці: Вірші про eмiгрантів

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1820 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): Ігор Волощук

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
avatar
1 dolia • 02:23, 09.01.2011 [Лінк на твір]
...Ой зупиніться внуки мої й діти,
Любіть ті квіти й ягоди життя!
Щоб не прийшла пора і вам жаліти,
Як згадую це все і жалію тепер я.
smile
avatar
3 sneg-ar • 16:18, 10.01.2011 [Лінк на твір]
Дякую,за розуміння...
avatar
2 shetamara • 13:01, 09.01.2011 [Лінк на твір]
Ігоре, я Вас розумію, інколи відчуває дещо схоже, але хіба усе так погано? Адже вибір завжди робимо ми. Нас бачуть такими, якими ми себе представляємо перед іншими: якщо бачуть нещасного обездоленого українця, то так і думають про українців. smile Набачилася і я різних людей і скажу одне: якщо поводитися з гідністю, то людину й сприйматимуть на рівні. Ми ж десь там лице України, а це не так і мало. Можна усі біди звернути на когось, але починати завжди із себе.
Думаю, що треба радіти, що Ви дали змогу Вашим дітям мати гідну українську освіту, а цим вносите вклад у нашу економіку, тому не вважаєтеся відреченим від України, а навпаки. Я жила на Півдні України і були часи, що із Хмельницької, Рівенської областей пересилялися до нас на постійне проживання багато сімей. Вони не їздили до батьків роками. Що заважало? Не кордони ж...
avatar
4 sneg-ar • 16:40, 10.01.2011 [Лінк на твір]
Дякую ,Тамаро за відгуг....
Згоден не все так погано, є звичайно й позитивні моменти...
але взагалі ,то не є нормально коли діти ростуть без батьків,коли
діти повертаються додому в напвпусті хати, коли руйнуються сім"ї,
і цих"коли" є дуже багато....
Так ми репрезентуємо нашу країну і знаю також,що більшість
зарекомендувала себе з хорошої сторони,але повірте,там у далекій Аргентині ,я чомусь не бачив туристів з України,все більше заробітчан....(і у кожного з них своя історія ....)
Стосовно Півдня чи Західу(я живу в центральній частині) скажу одне, хороші і не дуже хороші є скрізь не залежно де вони проживають...
Мені не заважав кордон,тоді в 1997 телеграмма знайшла синів ,тільки через три неділі,як поховали батька....Було боляче....

З повагою Ігор

avatar
сумно... 5!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в словах пана Бутусова - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz