Сльоза скотилась по щоцi
I руки раптом затремтiли,
I на обличчi i в душi
Навiки смуток залишили. Прощай, мiй батьку i пробач
За все, що я не вcтиг сказати,
А серце роздирає плач,
Не можу болю вгамувати. Вже не притиснеш до грудей
I не обiймиш бiля хати,
Твоїх синiв, твоїх дiтей,
Пробач нам батьку, пробач мати. Ти чушє, батько ,плачу я
I не находжу, що сказати,
Тiкає iз -пiд нiг земля
Не можу болю вгамувати. Як вiдродитись, як пiднятись?
Тiй потолоченiй травi...
невже на Бога сподiватиcь ?
Чи сили вiднайти в собi? Менi ти бiльше не пiдкажеш,
Бо ти пiшов - i вже нема...
менi ти бiльше не порадиш...
Котись сльоза, котись сльоза. На сиротливiй чужинi
Шукав я щастя, може вдачу...
Тепер зi свiчкою в руцi
Я плачу, батьку, гiрко плачу. Чому жорcтоко, чому так?
I чим я грiшний перeд богом?
Щоб не зумiти поховать...
В останню провести дорогу. Прощай мiй батьку, i пробач,
Не встиг тобi я це сказати,
А серце роздирає плач...
не можу болю вгамувати. Я повернусь у рiдний край,
Впаду на батькiвську могилу:
"Облиш, мiй син, не пiдiймай...
Вiн так чекав свою дитину." Прощай, мiй батьку i пробач,
Нарештi зможу це сказати,
А серце роздирає плач...
не можу болю вгамувати...
квiтень 1997 р. Буенос Айрес
Iгор Волощук © Copyright: Игорь Волощук, 2009
Свидетельство о публикации №1909207265
[b][i][color=blue]
| 
у Вас 
0
