Земля моя,Земля моя!
Моя,ти,Україно,
Чому тебе я покидаю
І їду на чужину? Минають дні,минає час,
Його не зупинити.
А ми старієм в той же час,
А ще так хочеться пожити. Роки,роки...!
Чому ви сумні стали?
Чому обличчя бліде є?
Чому морщини вас обняли? Чому віски ,мов ті сніги,
Вкривають тебе біло?
Чому на серці туга є?
Воно ж ще неболіло! Чому згасає та свіча,
Мов та роса ранкова.
Але душа ще не згасає,
Бо ще живе для когось. Ой зачекайте, ви,літа,
Чекайте й сутінки ранкові,
І роси ранні не згасайте,
Тому-що молоді ті скроні. Це просто біль і туга виринає,
Як не ховай-все видно.
Але душа ще є жива,
Бо їй іще завидно. Як шкода літ тих молодих,
Що так згоріли марно.
Чому Господь не допоміг?
Це є для мене мов обманом. Я дякую йому за те,
Що є щасливі діти.
Як внуки є,то є й життя,
Й за це треба радіти!
| 
у Вас 
0
