Земля моя,Земля моя! Моя,ти,Україно, Чому тебе я покидаю І їду на чужину? Минають дні,минає час, Його не зупинити. А ми старієм в той же час, А ще так хочеться пожити. Роки,роки...! Чому ви сумні стали? Чому обличчя бліде є? Чому морщини вас обняли? Чому віски ,мов ті сніги, Вкривають тебе біло? Чому на серці туга є? Воно ж ще неболіло! Чому згасає та свіча, Мов та роса ранкова. Але душа ще не згасає, Бо ще живе для когось. Ой зачекайте, ви,літа, Чекайте й сутінки ранкові, І роси ранні не згасайте, Тому-що молоді ті скроні. Це просто біль і туга виринає, Як не ховай-все видно. Але душа ще є жива, Бо їй іще завидно. Як шкода літ тих молодих, Що так згоріли марно. Чому Господь не допоміг? Це є для мене мов обманом. Я дякую йому за те, Що є щасливі діти. Як внуки є,то є й життя, Й за це треба радіти!
|