В душі тривога й пустота,
Надії й спокою немає.
Хто скаже, чом буває так?
Чому найкраще все минає?
Чому летить так швидко час,
І важко про минуле памятати?
Дитинство покидає нас,
Його нам вже не наздогнати...
Ще вчора ми сміялись і раділи-
Сьогодні в нас проблеми і жалі.
Роки так швидко пролетіли...
Життя, зажди, та ми ж іще малі!
Буденність, сум і поспіх щогодини,
Серйозне сприйняття життя...
О, доле! Ми тобі не догодили?
Пробач, не знали, що буває так!
Невже пройшло уже дитинство?
Те безтурботне і смішне?
Куди ж ти? Почекай хвилинку!
Прошу, послухай же мене!
|