Будні

Ранок міста в тиснЯві ідей

протирає штанці реалізму,

мимоволі він кнопкою play

запускає живі механізми.

Знов по колу біжать стрімголов

у турботах понурі трамваї,

мошкарою по вулицях знов

течія із людей пропливає.

Ранок міста невтомний жовняр,

в час печалі і в світлу хвилину,

перемелює зерна із справ,

що створила собою людина.