Ранок міста в тиснЯві ідей протирає штанці реалізму, мимоволі він кнопкою play запускає живі механізми.
Знов по колу біжать стрімголов у турботах понурі трамваї, мошкарою по вулицях знов течія із людей пропливає.
Ранок міста невтомний жовняр, в час печалі і в світлу хвилину, перемелює зерна із справ, що створила собою людина.
|