СНІГОВИК
казка
Як чудово
їхати по зимовій дорозі, обганяючи вітер і насолоджуючись швидкістю! Сніговик
вправно крутив кермо своєї нової Супер-тачки останньої моделі, і весело
наспівував:
-
Я крутий Сніговик,
Поступатись я не звик!
Утікайте геть з дороги,
Якщо бережете ноги!
Налякані горобці й синички ледь встигали
випорхнути з-під колес! Та Сніговик, не
звертаючи на них уваги, лише додавав швидкості! І все було б гарно, якби не
ожеледиця… На повороті Сніговик не впорався із керуванням і злетів у глибокий
яр!
-
Ой-ой-ой! – залементував він, - моя тачечка!
Сніг стовпом злетів уверх, коли Супер-тачка з розгону в’їхала у велику
кучугуру і там, нарешті, зупинилася. Вилізши із машини, Сніговик схопився за
голову і забідкався, - Бідна моя тачечка! Як же я тепер дістануся до Снігової
Королеви?! Я запізнюся на прийом і не бути мені більше Сніговим міністром!!!
Ой-йой-ой!
Сніговик спробував вибратися з яру, але де там! Він спотикався, ковзав і
з’їжджав донизу.
Аж тут зверху почулося тупотіння і на краю яру з’явився вовк.
-
Гей, ти! – пронизливо заверещав
Сніговик, - Ану мерщій витягни мене звідси!!!
Вовк лише хмикнув, - То он кого до нас занесло, самого Снігового
міністра! Сам виберешся! – і вовк подався своєю дорогою. А Сніговик залишився
сидіти в засніженому яру, лише вітер був йому за компанію. Вже й обід минув, а
бідолашний міністр усе чекав порятунку, і дочекався. Зверху почувся чийсь
голос, що наспівував якийсь модний куплет, а за хвилину з’явився і сам
виконавець. Це був Лис Микитович, котрий після обіду вийшов прогулятися.
-
Агов, Лисе! - привітніше ніж минулого
разу,звернувся Сніговик, - Мерщій
витягни мене звідси, я тобі дам грошей, у мене рахунок на мільйон морозиків!
Давай швидше, бо я запізнююся до Снігової Королеви!
-
Еге ж, - мовив Лис, - погану вдачу
Снігового міністра всі знають! Я тебе витягну, а ти мене за це ще й до в’язниці запроториш!
Е,ні! – та й пішов собі далі.
Ось вже й вечір близенько, у Сніговика від голоду аж у голові
паморочитися почало. Вже й про Снігову Королеву не згадував, лиш би додому
дістатися!
-
Рятуйте! Допоможіть! – волав змучений
міністр.
На його щастя, поряд пробігав Заєць, і почувши крик, зазирнув до яру.
-
Будь ласка, Зайчику, допоможи вибратися,
бо тут мені й смерть буде! – заголосив Сніговик.
Заєць був доброї вдачі і пожалів необачного водія. Він припустив за
родичами, адже разом, навіть маленькі зайці – сила! Гуртом заяча родина витягла
змученого Снігового міністра. А Заєць нагодував Сніговика, і навіть лижі дав,
щоб швидше міністр додому дістався.
А наступного дня сталося диво! Сніговик привіз заячій родині величезний
мішок солодкої моркви, тепер їм ніяка зима не страшна!
Їхав лісовою дорогою Сніговик, на
відремонтованій Супер-тачці, зупинявся, пропускаючи перехожих, і наспівував:
-
Став я добрий Сніговик,
Я добро робити звик!
У біді щоб раду дати,
Треба друзів добрих мати!
|