Пройшло уже не мало літ, та пам'ять не стирає цю першу мить, яка усіх закоханих лякає. Не зню я, але тоді мені чомусь здалося все те, що я намріяла збулося.
Були тоді ми молоді, збентежені обоє, як ти до мене підійшов і обійняв рукою. Ми зустріч нашу понесли до парку під горою. Життя моє дівочеє з'єдналося з тобою.
Пройшли з тобою, ми у двох, тернистими шляхами. Сини давно вже виросли і не живуть із нами, але тепер, як і колись, мені чомусь здається, що не даремно у грудях так сильно серце б'ється.
Людська цікавість безгранична пане Андрію. Дуже вам дякую. Я все розумію, тому продовжую:
Вже сивина покрила нас, порідшали вже коси. В очах вже сльози не блищать, бо висохли мов роси. Проходять дні, летять роки, події всі минають. А я тебе мій голубе кохаю.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:І, все ж: треба б все таки говорити те, що є. Я нічого не перебільшую: усе це- не моє, як ви кажете, ОСОБИСТЕ бачення Америки, а- досвід з життя.
у Вас 
0
