Пройшло уже не мало літ, та пам'ять не стирає
цю першу мить, яка усіх закоханих лякає.
Не зню я, але тоді мені чомусь здалося
все те, що я намріяла збулося. Були тоді ми молоді, збентежені обоє,
як ти до мене підійшов і обійняв рукою.
Ми зустріч нашу понесли до парку під горою.
Життя моє дівочеє з'єдналося з тобою. Пройшли з тобою, ми у двох, тернистими шляхами.
Сини давно вже виросли і не живуть із нами,
але тепер, як і колись, мені чомусь здається,
що не даремно у грудях так сильно серце б'ється.
| 
у Вас 
0
