Україно, серце моє, дорогий мій краю,
де б не пішов, не поїхав, всюди тя пізнаю.
У весільному таночку, у вишитій підці,
в солов'їному гайочку, мережаній стрічці. В хаті білій під вишнею, що біля ставочку,
в пісні тихій, зажуреній, що пливе струмочком.
Всюди можна зустрітися, всюди можна бачить
людей добрих, привітливих, милих, роботящих. Чи в далекій Америці, чи в близькій Росіі,
розкидані українці по всім світі білім.
Мов зазуля розкидала, мов не рідна мати.
Україно, схаменися, пора вже збирати! Пора, сива зозуленько, збирать всіх додому.
Не дай, рідна Україно, пропасти нікому.
Вже час закон дітям дати, а не законята,
щоб не їхали за море на хліб заробляти. Щоб були усі заможні, та мали свободу.
Зроби ласку, Україно, для свого народу.
О тоді ж бо всі зберуться до рідної хати,
свою рідну Україну будуть прославляти.
| 
у Вас 
0
