На жовто-синім полі гра, це зовсім не та сила. Змінити поле вже пора на колір мандарина. Пішов в атаку білий кінь, ферзя перемагає, чи стане сили, знань і вмінь, ще зараз він не знає. Несеться вихором вперед, грудь вітру підставляє і пішаків, робочий люд, до себе призиває. Ідіть до нас усі гуртом, ми сила, бо ми разом. Повірили палким речам і владу дали зразу. Ба, не одразу, три тури прийшлося подолати, та скандували пішаки: Ми будемо стояти! І ось вже мантія в руках.Король із булавою. Народ кричить: Віват, віват! Колишиться рікою. Все бачила й пережила прекрасна біла леді. Вона ходи перевила, король і не угледів. Що було далі, то кошмар, усе перемішалось. Король прикази видавав, а леді відміняла. Король розумник і добряк й вона задніх не пасла, але у двох, чомусь ніяк, не збили вони масла. Тим скористався хитрий туз і вивів свої братки. По пояс у багно загруз, зробив собі достатки. Він пішаків перехилив, що збилися з дороги, а челядь свою підкупив, щоб мили йому ноги. Він поміняв всі кольори із сонячних, на сині, кому належить поле гри, невідомо донині. Де королі, ферзі, вальти, де коні а де шістки. Одні лиш бідні пішаки ламають собі мізки. Де взяти хліба хоч кусок, роботу на годину, щоби спокійно без турбот прожити Божу днину.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
