Ти втішала себе - і плакала. Теплі сльози ковтав Оман, У далекі світи потрапила, Промінявши Христа на Коран... Інші звичаї, інші дороги, Але часом в бентежній душі Просинаються давні тривоги Ічитають мої вірші. Я рядком завиваю волосся І цілую тебе рядком, А сьогодні мені здалося, Бачив зіркою над селом. Я розказував цілий вечір. Як весною грушеві сади Були схожі, на білі плечі, А мені - увижалася ти... Як в долині, що за горою, Пестять ранки холодну імлу, Памятаєш ? - Колись із тобою Ми тут вперше сказали: люблю. О. кохана моя, жаданна! У бузкових вінках роса Розгорілася полумяно, Як над обрієм небеса. Та до тебе далеко - далеко- Долетіти не маю сил. Хай привіт передасть лалека- Я його вже не раз просив.
|