Ти втішала себе - і плакала.
Теплі сльози ковтав Оман,
У далекі світи потрапила,
Промінявши Христа на Коран... Інші звичаї, інші дороги,
Але часом в бентежній душі
Просинаються давні тривоги
Ічитають мої вірші. Я рядком завиваю волосся
І цілую тебе рядком,
А сьогодні мені здалося,
Бачив зіркою над селом. Я розказував цілий вечір.
Як весною грушеві сади
Були схожі, на білі плечі,
А мені - увижалася ти... Як в долині, що за горою,
Пестять ранки холодну імлу,
Памятаєш ? - Колись із тобою
Ми тут вперше сказали: люблю. О. кохана моя, жаданна!
У бузкових вінках роса
Розгорілася полумяно,
Як над обрієм небеса. Та до тебе далеко - далеко-
Долетіти не маю сил.
Хай привіт передасть лалека-
Я його вже не раз просив.
| 
у Вас 
0
і слово жаданна мені теж далеке 
