Пт, 22.11.2024, 17:25
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи повинно бути державне замовлення на друк поетичної літератури?
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

СМІШНІ ПРИГОДИ СКУПОГО ДУВИДА

Люди з Верхнянки не долюблювали крамаря Дувида за його скупість та шахрайство. Він любив обманути будь-кого – чи то здачі не додасть, чи не доміряє або не долиє. «Аж не потече, то хоч капне», – радів завжди Дувид, коли йому вдалось когось обманути.

– Дувиде, не боїтеся вашого Єгови, коли схиляєте цой, щоб не долити горілки? – запитав його одного разу Григорій Туча.

– Я вже, легіню, старий, як Кадасу. Не довижую, тому схиляю його, – хитро відповів Дувид.

– Якщо не довижаєте, то чому, жодного разу не перелиєте через міру?

– Таж я не сліпий... тільки не довижаю! –  розсердився Дувид.

Він зовсім не був на руку людям, бо якщо інші євреї позичали грошей будь-кому, Дувид навіть своїм сусідам не хотів позичати. Боячись, що не повернуть, не довіряв нікому.

Одного ранку його сусід Петро Праля збирався йти на ярмарок корову купувати і думав позичити від Дувида трохи грошей. Приходить до нього і гойкає під дверима:

– Пане Дувиде, спите?..

– Ні, ні, не спю, – відповів радісно Дувид, думаючи що то його так рано будять клієнти.

– Позичте, будь ласка, Дувиде, сотню!

– Ой, я спю небоже,  спю! – відповів жид.

– Може, дасть Бог, та встанете? – запитав несміло чоловік.

– Ой, ні, небоже, Бог дасть та не встану! – запевнив того сердитий Дувид.

– Дав би Бог, аби ти не встав ніколи! – сплюнув сердито Петро і пішов позичати грошей до Лайби.

Страх любив Дувид торгуватись і обманювати на ринку людей. Одного разу, йдучи до Сигота, хтось з селян запитав його:

– Куда вирушили з Богом, Дувиде?

– До Сигота на ярмарок, обманути двох-трьох!

– А, якщо обмануть вас?

– А мене за що? – здивувався Дувид.

Люди насміхалися з Дувида, називали його «криволабим» через те, що був клишавим і жодного разу не втрачали нагоди покепкувати з нього, а найбільше за всіх Іван Чорній. І так, одного разу, коли Олекса Кушнір приніс Дувидові шапку морозянку, яку пошив для нього з молодого ягняти,  на ту біду,  як кажуть старі люди, в корчмині трапився і Чорній. Дувид обзирає шапку, вертить на всі боки, надіває на голову, заглядає в дзеркало, а далі питає Івана:

– Ну, як тобі, Іване, моя шапка?..

– Дуже гарна, Дувиде, такої ще не бачив, – відповів Іван.

– Справді, Іване?.. – зрадів Дувид.

– Справді, Дувиде! Яка мені хосна брехати? Вона так пасує вам, що аж...

Радий Дувид наливає безплатно Іванові зараз чи не повну чарку горілки, бо страх любив, коли його хтось хвалив, і питає знову:

– І кажеш, що мені пасує, Іване?

– Пасує, Дувиде! Коли надінете її на голову, то подібні на лева!.. – підморгнув Іван Олексові.

– На лева кажеш, Іване? Ха-ха-ха!.. – тупцював з радощів Дувид.

– На лева, Дувиде, на лева, – запевнив його Василь, а Олекса Кушнір зі сміху собі кулаки кусає.

– Ха-ха-ха!.. А де ти бачив лева, Іване?..

– У церкві!

– Де?.. –  витріщив, Дувид очі на Івана.

– У церкві, у церкві, Дувиде!

– Де ти в  чорта в церкві бачив лева?.. –  розсердився Дувид.

– Як, не бачив, Дувиде?.. Бачив,  на іконі бачив, як  Ісус Христос заходить в Єрусалим верхи на самому такому леві, як ви!

Кушнір захлиснувся сміхом,  бо здогадався, що Ісус зайшов у Єрусалим верхи на  віслюку, а Дувид почервонів, як рак, і почав лаяти Івана:

– Агі на тя, дурний Чорнію!.. Я думав, що ти чоловік, ще порцію секеріки налив, а ти...

 

* цой – стопка


Додав: traistamihai (08.02.2011) | Автор: © Михайло Трайста
 
Розміщено на сторінці: Проза, Трайста Михайло

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2072 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
avatar
1 shetamara • 15:24, 09.02.2011 [Лінк на твір]
:) :) :)
respect
avatar
2 Asedo1949 • 21:43, 10.02.2011 [Лінк на твір]
Той Дувид був добрим скнарою, а історії- смішні. up
avatar
3 traistamihai • 18:59, 19.02.2011 [Лінк на твір]
Спасибі Вам за відгуки!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz