Афган. Пройшло уже не мало літ І забувати став потроху світ… А він щоночі йде у бій І в обстановці бойовій, Він бачить свого друга, Сильнішає напруга…. І він крадеться з-за скали, Щоб не почули вороги, Рукою знак подати, Від смерті врятувати. Та кожний раз, в ту саму мить, Рука його в безвість летить. І тільки клаптик рукава Звисає звідти де рука… О, скільки не зажитих ран, Залишив нам сумний Афган.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Жасміне, як зрозумів, головна думка Вашого допису: "Усе складно і усе заплутано!" :-) Ну, то це не нове. Але, що робити, як ми живемо на такій планет
у Вас 
0
