Л.К.

                                          Л.К...

Тебе час обійшов,

Тебе біль не зборов, -

А тому і не важко впізнати

Ту, котра в Ірпені

Усміхалась мені,

Наче в неї було тоді свято.

Ти сьогодні прийшла,

Не така, як була –

Молода, невгамовна, шалена!..

Мабуть, подумки звик

Уже твій чоловік,

Що натхненням ти стала для мене.

Я заснути не дам,

Собі тут, йому – там, -

І на тебе навію неспокій.

Доки пишу рядки

Уночі залюбки, -

Я не думаю навіть про роки.

Нехай час віднесе

Від у тебе усе,

Що навіяно спогадів мулом!

Хай моя гіркота

На солодкі уста

Розіллється далеким минулим…