|                                           Л.К... 
 
 Тебе час обійшов, Тебе біль не зборов, - А тому і не важко впізнати Ту, котра в Ірпені Усміхалась мені, Наче в неї було тоді свято. Ти сьогодні прийшла, Не така, як була – Молода, невгамовна, шалена!.. Мабуть, подумки звик Уже твій чоловік, Що натхненням ти стала для мене. Я заснути не дам, Собі тут, йому – там, - І на тебе навію неспокій. Доки пишу рядки Уночі залюбки, - Я не думаю навіть про роки. Нехай час віднесе Від у тебе усе, Що навіяно спогадів мулом! Хай моя гіркота На солодкі уста Розіллється далеким минулим… |