| * * * Я думала, що ніколи
Весна уже не повернеться.
Довкола лиш марево біле,
Обмерзле, заледеніле,
Спогад тінню блідою стелиться. Я думала, що ніколи
Душа моя не розкриється,-
Пелюстки її бездиханні,
Ніби малюнок на камені,-
З віками в легенду виллється. А вітер такий теплий,-
Тіні скресли, морок вмирає.
А шепіт такий гарячий, -
І радіє душа, і плаче,
Світ оновлений в себе вбирає. Я думала, що ніколи...
| 
у Вас 
0
