* * * Я думала, що ніколи Весна уже не повернеться. Довкола лиш марево біле, Обмерзле, заледеніле, Спогад тінню блідою стелиться. Я думала, що ніколи Душа моя не розкриється,- Пелюстки її бездиханні, Ніби малюнок на камені,- З віками в легенду виллється. А вітер такий теплий,- Тіні скресли, морок вмирає. А шепіт такий гарячий, - І радіє душа, і плаче, Світ оновлений в себе вбирає. Я думала, що ніколи...
|