Листопад. Сумно на душі... Опале листя тугу вносить у моє серце.
Воно любові більш не просить І смуток тяжчим ще стає... І важко в очі подивитись, І слово підібрати годі. Мовчання довше вже щемить, Щораз повторюючись знову...
Прощально листя шелестить І вітер міцно обіймає мене за душу. І смуток другом враз стає. Не тішить спогад – сном здається. Той час коли сміялось сонце І хмарки весело гойдались...
Листопад. Листя опадає І снігу білого чекає. Немов той сніг зігріти може. Опале листя - листя смутку...
Хоч схоже (а чому схоже, мабудь і є) на білий вірш, проте це справді вірш, завдяки ось цим рядкам: "Прощально листя шелестить", "Опале листя - листя смутку..."
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
ruhlyvy:Пане Іване, Ви, вибачаюся, вдалися до відвертої ДЕМАГОГІЇ! Вам - про Київ, а Ви - про бузину! :-) Стосовно ж того, щоби втекти з Америки, то ми з жінкою вже майже пенс
у Вас 
0
