Колись, Романе, ще як служив в армії, вдалося почути такий віршик:
Нас триста лет татары гнули, Никак согнуть нас не смогли. Тут за два года так согнули За триста лет не разогнуть. Нічого... Прийшов з армії розігнувся, випрямився, творю. Нелегкий це хліб. Але коли Всевишній цей промисел до рук дає - мусимо за цю справу братися. Так, що не опускай рук. Як писав Ніцше: “Те, що нас не вбиває - робить нас сильнішими”. Взяв собі цей вислів за життєве кредо. Як бачиш - живу.
Так! Вітаміни допомогають, а ще відкрити двері "глухі", бо подих свіжого повітря пробуджує. Ми усі тут звернули увагу на зміст вірша, але повірте мені, що якби вірш не був нічого вартий за формою і будовою, то на нього мало хто звернув би увагу. Тому вітаю на нашому сайті! Тільки не варто зловживати трикрапками.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")