* * * Твій погляд мене опалив… Здалося мені, Що цей погляд Є спалахом синіх вогнів, Хоч був він спрямований потай. Хоч був він, Мов виблиск з-за хмар Яскравого диво-світила. І в серці здійнявся пожар… Ти пристрасть в мені розбудила. Я думав про нас і про те, Що час над коханням не владний. За мить Цілував я і гладив Волосся духмяне твоє. * * * Після зливи на листі – Перлини зі скла. Сад наповнила свіжість і запах жасмину. До квітучих кущів ти неспішно пішла, Зупинилась і гілку тонку відломила. Ти зірвала біляву красу недарма – Устромила в волосся, що хвилею грає. Я дивився на тебе… Здавалось, нема Твоїм милим жіночим фантазіям краю. Я дивився на тебе… І гарні слова Шикувались поволі у нове зізнання. Оберталась від щастя моя голова, У якого є назва – кохання.
|