Світ все частіше сколихає лихо. Його бентежить Світова війна, Яку крізь дим ракет і сльози Нам ,ядерне ,пророчить США. Його хвилює атом у країні, Що сонце ,яке сходить зустріча. Але чому ж тоді по крайній мірі МИ думаєм :Не наша це біда. Свою війну ми вже відвоювали. І атом свій ми подолали теж. То що ж нам залишається?...чекати Допоки інші не досягнуть меж!? Ми прагнемо все ближче до Європи. Але чому ж ми у скрутні часи Ховаємось ,як ніщі миші в нори, А не рвемося їм допомогти. Ну щож !? тоді не будемо винити Всіх тих ,які навряд чи в цьому винні Бо МИ самі вирішуєм як жити. Землі тримаючись, ми не сягнемо висі!!!
|