Сіяла зірочка небесна вражала всіх її краса Та сумно було їй на серці І стало сумно в небесах. І з подругами зірочками, Ввона розмову так вела: Давайте всі втечемо з неба Побачим дивнії дива. А зорі всі її просили Не йти в незвідані краї, Нам добре тут нам гарно й мило Не знаєм що там в далині. Та зірка горда не зважала Додолу кинулась сама, І враз поблідла потемніла Пропала вмить ї краса. І ось вже зіронька небесна В холодних крижаних снігах. Тепер нарешті схаменулась Не бути вже їй в небесах. Отож цінуймо те що маєм І Богу дякуймо завжди Коли ти в небі і вже сяєш Дивись до низу не впади.
|