Ср, 06.11.2024, 05:44
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3384]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Що є загрозою розвитку української мови?
Всего ответов: 497

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про жінок
 

Поема

Поема про жінку

Сонце сідало за обрій червоне,
Вогнями пекло у жіночій душі…
А листя осіннє здувало вітрами,
Били в обличчя холодні дощі.
Плакало серце, а як йому бути?
Скільки доріг оминало життя,
Щоби не впасти, аби не спіткнутись
Та доля чомусь спотикалась не раз.
І жінка втрачала віру й надію,
Але не любов, нею снила й жила…
Здавалося щастя хтось степом розвіяв
І вже їй не стати на втоптаний шлях…

….
Був травень в дощах, тож здавалося - осінь…
Та пробуджувавсь світ в живоцвіті і силі..
Співала душа, не дивилась на просінь,
Ні на світло туманне на небосхилі.
А ввечері зорі сіяли, так ясно,
Промінням ласкавим гріли єство,
І чашу життя наповняли прекрасним:
Любов’ю, блаженством, добром…
Жінка поглядом гладила небо,
До Бога зверталась, щоб дав їй отвіт,
Бо Він лише знає всі людські потреби,
Й застереже від зневіри і бід.
- Розкажи, милий Боже, про терпіння і смуток,
Як подолати їх суті гіркі.
Невже через них ми зможем здобути,
Вічність – на небі і рай на Землі?

Не забарилася відповідь з неба:
- Терпіння – це, жінко, твій смуток без маски,
Криниця, звідкіль зачерпаємо сміх,
Часто наповнений горем, нещастям,
І тільки любов є від зла оберіг.

- А смуток ? – Чим глибше у душу проникне,
Тим біль ненаситну відчує єство.
Двом панам ти ніколи не зможеш служити,
На хвилях життя – знаходь джерело.
Те, з якого нап’єшся допіру
Зневіри, обману, терпіння і зла,
І за все помолися у любові і вірі,
Щоб якою ціна не була.

- І радій, що торкнулися серця
Смуток, терпіння і щастя сповна..
Нахилися над чистим джерельцем,
Дзвін його – тремтить дзвоном життя.
Як радість настигне, віддай їй належне,
Бо радість сильніша від болю завжди.
Скажуть, смуток сильніший, будь обережна,
Не шукай поміж ними своєї вини.

А буває, літами є поруч терпіння
І спить на постелі впродовж років життя.
Чини йому опір любов’ю й прозрінням,
Наскільки потреба у тім є твоя.

Зважити можна золото й срібло,
Але не зміряєш смуток і радість.
Лише, хто пустий, тому щастя не видно,
Ти – жінка світла, у тобі вся правда.

Слухала Жінка голос із Неба
І дивуватись не сміла словам.
Було різне в житті, були всякі потреби,
Було тяжко іти по життєвих стежках.
Але любов по дорогах водила,
Жінка за нею наосліп ішла.
Вірила в щастя вкрай терпеливо
І шлях, хоч важкий, до вершини знайшла.

Нелегко було мовчати з любові,
Терпіння у муках крізь час пронести…
Та любов наче крила, а крила – без мови,
Не раз досягають глибин й висоти

Бувало котилась – рани з’являлись,
На схилах – каміння, вражали життя.
Терпіти нелегко, упадок, безсилля
Та жінка молилась, вставала і йшла.

Гордо долала життєві стежини -
З любовю до світу, до світла і тьми.
Шукала наповнені щастям зернини,
Й вони у долонях її проросли.
Розкаяна часом біль пізнавала,
Страждала від заздрощів, подругів зради.
За віддану ніжність – зло споживала,
За щирість і ласки – сльози й досаду.

Та ранком раділа від блиску у росах,
І сльози вмивала водою джерел…
Вплітала зірки у заструнені коси,
Щоб в серці дух віри в життя не помер.

Вона силою волі долала невдачі,
Шукала когось, хто б у тінь не ввійшов.
Хотіла коханню душу віддати,
Щоб у Життя мир і спокій зійшов.
А доля не чула бажань свого серця,
Глухими шляхами блукала одна.
І жартувала із білою смертю
Тож Жінка в молитві до Бога прийшла.

- Не падай додолу, розквітла княгине,
Життя витікає з глибин джерела.
Ти – нива засіяна зерном доспілим,
Ти – світло для ночі, ти – клаптик тепла.
Ти – жінка, ти – мати, сестра і подруга,
Ти просто людина – слабка і сильна,
Ти плакати можеш, стерпіти наругу,
Тому що ти - Жінка, ти – наша надія земна.


Додав: galina-fesyuk (03.05.2011) | Автор: © Галина Фесюк
 
Розміщено на сторінці: Вірші про жінок, Фесюк Галина

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2703 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
avatar
1 Did • 18:02, 04.05.2011 [Лінк на твір]
Знайшов час, набрався терпіння, а очікуваної насолоди від поеми, на жаль, не отримав. Ніяких порад, або давати рецепти, як треба було писати не стану, але скажу одне - є форми віршування, не мною придумані, також існують закони жанру, є елементарна "теорія словесності", - усього цього тобі, Галино, я щиро раджу дотримуватися в майбутньому. Адже, це я відчуваю, потенціал у тебе, а раз так, то не вішай носа, не ображайся, сприйми мої слова з розумінням.
З повагою Did.
avatar
Щиро дякую Я тому тут з вами, щоб чути думку читача.
avatar
2 Pylyp • 19:24, 04.05.2011 [Лінк на твір]
Гарно задумано! Особливо сподобалося ось це:

"Та ранком раділа від блиску у росах,
І сльози вмивала водою джерел…
Вплітала зірки у заструнені коси,
Щоб в серці дух віри в життя не помер. "

Бажаю успіху!

avatar
3 Asedo1949 • 20:24, 04.05.2011 [Лінк на твір]
Галочко, я погоджуюся з Віктором, що допрацьовувати є що, але головне що є бажання, що складуються строфи, а правила і форми віршування то діло наживне було б бажання. То ж бажаю, щоб хотілося, моглося і досягалося. Успіху!
avatar
Наснаги Вам! А бажання писати хай не згасає! Прислухайтесь до порад і все з часом прийде!!! :)
avatar
Усім дякую!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz