Зоря на сході ще не згасла
У гребні слави кобзаря
Його любов така прекрасна
Хоча земля йому чужа В забутій пристані чекання
Залише якір братній сум
Прощай, ілюзія страждання,
Кинджальний, незворушний струм Терпіння з розуму невпинно зводить
Запекло бореться…мовчить
Сльозами рясно очі вродять
Безшумно відчай прозвучить Ти підійди до мене тихо
В долоні серце загорни
І щезне вічне, вічне лихо
В колоссі світлої душі І погляд твій небесно чистий
Щоранку тішиться в росі
І давнє, вквітчане намисто
Вплітає саду цвіт в пісні Я проведу тебе в дорозі
Від горя й смутку захищу
Кохати зріло так лиш взмозі
Відкриті серцем у раю…
| 
у Вас 
0
