Зоря на сході ще не згасла У гребні слави кобзаря Його любов така прекрасна Хоча земля йому чужа В забутій пристані чекання Залише якір братній сум Прощай, ілюзія страждання, Кинджальний, незворушний струм Терпіння з розуму невпинно зводить Запекло бореться…мовчить Сльозами рясно очі вродять Безшумно відчай прозвучить Ти підійди до мене тихо В долоні серце загорни І щезне вічне, вічне лихо В колоссі світлої душі І погляд твій небесно чистий Щоранку тішиться в росі І давнє, вквітчане намисто Вплітає саду цвіт в пісні Я проведу тебе в дорозі Від горя й смутку захищу Кохати зріло так лиш взмозі Відкриті серцем у раю…
|