ПЕРЕКЛАД: МАНДЕЛЬШТАМ ІЗ ЦИКЛУ ВОРОНІЖСЬКІ ЗОШИТИ

      •••

Мы живем, под собою не чуя страны,

Наши речи за десять шагов не слышны.

А где хватит на полразговорца,

Там помянут кремлевского горца.

Его черные пальцы, как черви, жирны,

А слова, как пудовые гири, верны.

Тараканьи смеются усищи,

И сияют его голенища.

ПЕРЕКЛАД: ІЗ ЦИКЛУ ВОРОНЕЖСЬКІ ЗОШИТИ.

                                  (1935 – 1937)

Ми своєї іще не відчули землі,

Бо живемо і досі немовби німі.

Лише рота на мить відкриваймо

Враз кремлівського горця згадаймо.

Його пальці, немовби масні хробаки,

А слова, як пудові дві гирі, важкі.

Ще й таргАнячі вуса стирчать,

І халяви у нього блищать.