Іду селом мого дитинства його тепер не впізнаю будинки дачні тут звелися і в центрі вже і на краю . нема хатиночок ошатних . що білизною аж горять. й криниць отих із журавлями . що вміли спрагу тамувать. тепер возведено хороми. й хороми в кожного своЇ В ХОРОМАХ ВІКНА ЄВОПЕЙСЬКІ ТУТ НЕДОРЕЧНІ ЖУРАВЛІ. У ВІКНА ГРАТИ ПОВСТАВЛЯЛИ. МОВЛЯВ. НЕ ТРЕБА ЗАГЛЯДАТЬ. В СЕЛІ КОЛИСЬ ТАК НЕ ВЕЛОСЯ- В ПОДВІРЯ ПО ДЗВІНКУ ВПУСКАТЬ. ТЕПЕР ВНАС ЗВИЧАЙ ЗАКОРДОННИЙ ТЕПЕР І МИ УЖЕ І МИ ПАНИ АЛЕ МЕНЕ ДО БОЛЮ МАНИТЬ ОТЕ СЕЛО ІЗ ДАВНИНИ .
МУРАШКА. СПАСИБІ ЗА ЛЮБОВ ДО СЕЛА І ДО РІДНОЇ ЗЕМЛІ. СЛЬОЗОЮ ВМИТА ,ГОРЕМ ОПОВИТА, ЗЕМЛЯ МОЯ НЕ СТОГНЕ І НЕ ПЛАЧЕ, ВОГНЕМ НЕБО БУЛО ЗАКРИТЕ, А ВОНА В КРАСІ ЦВІЛА ОДНАЧЕ. ТРИЧІ ТОБІ БРАВО ЗА ТЕМУ.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
