Чорно – білі сни і кольорові,
Наче дні веселі та сумні.
Як жіночі очі загадкові, -
Сни надій запалюють вогні.
То вони, як вистояна тиша
Поміж нас із ранньої весни.
То шумлять і спомини колишуть,
Як вітри мінливі ясени.
Сни мої, запліднені коханням,
Зрощені із чистої снаги,
Зігрівають душу сподіванням
І вкривають смутком, як сніги.
Може, справді, так повинно бути –
Загубити радість і знайти?
Розібратись як мені у суті
Ранньої моєї самоти?
Чорно – білі сни і кольорові
Непомірно довго затяглись.
І немає близькості розмови
В безгомінні ночі, як колись...
11.06.11.
| 
у Вас 
0
5.)
