Синиця

Я не знаю, що мені насниться,

І чи буде ще у мене сон,

Бо сьогодні вечором синиця

Стрімко залетіла на балкон.

Заглядала боязко в кімнату

Із порога в сутінках густих,

Наче намагалася впізнати

Позабутий образ чийсь, чи штрих.

Кліпала розгублено очима,

Як чужий і захмелілий гість,

Що йдучи колись од побратима

Потрапляв до мене раз із шість.

Може, заховатися од стужі

Прилетіла пташка на поріг?

Чи відчула душу небайдужу, -

Зрозуміти зовсім я не міг?..

Тільки хвилюватися не личить,

Що моя відома доброта,

Що коли нікого я не кличу –

Хтось обов’язково завіта!

Помахала крилами синиця,

Мов позвала в гості на сосну.

Я не знаю, що мені насниться

І не певний, що уже засну.

11.06.11.