жовтень 2010
Живу? Не впевнена… Скоріш існую У сірості буденній, у темряві нічній. І фарб нема. Життя не розмалюю, Сидітиму і далі у тишині німій. Сидітиму сама. Нікого не покличу. Кому ж така потрібна доля? Я тиха вже. Я більше не кричу. Слова і рима – моя справжня воля. Та воля – це лише мої слова, Вони ж і втілюють той сильний біль… Настане тиша довгождана, рокова, Яка на рану рясно сипле сіль. А ти, мій Вельзевуле, що ти скажеш? Чи варто вже казати щось тепер? Мовчи, мені здається, що ти мариш! Яка свобода? Вільний дух помер! Спалив мою свободу сарказмами ночей, Так довго й, ніби, ніжно дивився в мої очі. А ось і він – цинічний апогей, Що остаточно вбити мене хоче! Куди поділась ніжність? Чи була вона? А може просто це мені здалося? А може це була іронія їдка, Яку розгледіти мені вже й не вдалося. Ну так, сліпого легко обдурити І так вже сталось, Була я сліпою.. Мені б лише цигарку запалити, Щоб дим подарував трохи спокою!
Додав: Божевільна (19.07.2011)
| Автор: © Настасья
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1657 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в словах пана Бутусова - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА