жовтень 2010
Живу? Не впевнена… Скоріш існую У сірості буденній, у темряві нічній. І фарб нема. Життя не розмалюю, Сидітиму і далі у тишині німій. Сидітиму сама. Нікого не покличу. Кому ж така потрібна доля? Я тиха вже. Я більше не кричу. Слова і рима – моя справжня воля. Та воля – це лише мої слова, Вони ж і втілюють той сильний біль… Настане тиша довгождана, рокова, Яка на рану рясно сипле сіль. А ти, мій Вельзевуле, що ти скажеш? Чи варто вже казати щось тепер? Мовчи, мені здається, що ти мариш! Яка свобода? Вільний дух помер! Спалив мою свободу сарказмами ночей, Так довго й, ніби, ніжно дивився в мої очі. А ось і він – цинічний апогей, Що остаточно вбити мене хоче! Куди поділась ніжність? Чи була вона? А може просто це мені здалося? А може це була іронія їдка, Яку розгледіти мені вже й не вдалося. Ну так, сліпого легко обдурити І так вже сталось, Була я сліпою.. Мені б лише цигарку запалити, Щоб дим подарував трохи спокою!
Додав: Божевільна (19.07.2011)
| Автор: © Настасья
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1708 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
virchi : Цей вірш – болюча сповідь про глибоке розчарування в людині, яка виявилася зовсім не тією, за кого себе видавала. Текст побудований як внутрішній монолог, де біль п virchi : Цей вірш – ніжна любовна елегія, що розкриває глибоку інтимність почуттів . Ліричний герой створює ц Nemo : Саме так, Василю, люди дійсно в більшості не розуміють, скільки втрачають почуттів і відчуттів, все відкладаючи себе та інших на потім...
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА