Ср, 06.11.2024, 19:33
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3384]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Свій День народження ...
Всего ответов: 464

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірш-казка
 

Пригоди Хрюнчика і Хрянчика (2)

ХОРОБРА БІЛОЧКА СОНЕЧКО
про те, як малесенька білочка не злякалася Злючого Вовка


Цю історію Хрюнчик і Хрянчик першому розповіли ведмедю Васильовичу. Але він спочатку їм не повірив, бо знав, що кабанчики люблять прибрехати. Та коли старий Сич підтвердив, що саме так воно й було, ведмідь був приємно вражений.
Отже, був сонячний літній день. Зачарований ліс вабив розмаїттям кольорів і дарував усім його мешканцям чудовий настрій. Лише кабанчики були невеселі. З самого ранку все йшло шкереберть. Друзі проспали зарядку, потім у них підгоріла улюблена гарбузова каша. Але на цьому неприємності не скінчилися. Коли минув полудень, Хрюнчик згадав, що сьогодні п’ятниця, і неодмінно треба запастися жолудями. По правді сказати, кабанчикам зовсім не хотілося йти до Великого Дуба. Може, тому, що не було настрою. Але після обіду вони все-таки зібралися й вирушили в дорогу. Дорогою Хрюнчик і Хрянчик навіть не співали свою чудову пісеньку – такий у них був поганий настрій.
Біля дуба вони зустріли ту саму білочку, яка так налякала ведмедя Васильовича.
– Як тебе звати? – запитали кабанчики.
– Сонечко, – сказала білочка.
« Яке чудове ім'я», – подумали друзі.
– Я – Хрюнчик.
– А я – Хрянчик.
Кабанчики засміялися, і їм зробилося весело-весело. Забулися вранішні негаразди, й вони хутенько почали збирати жолуді. Білочка тим часом заховалася в дупло. Хрюнчик і Хрянчик подумали, що Сонечко їх соромиться. Кабанчикам страшенно захотілося зробити щось приємне для білочки, але що саме, вони ніяк не могли придумати. Коли Сонечко з'явилася знову, Хрюнчик і Хрянчик вирішили порозмовляти з нею на різні цікаві теми.
– А де ти жила раніше? – спитали вони, коли Сонечко з'явилася знову.
– В іншому дуплі, але звідти я втекла. Там часто полював Злючий Вовк. А я його дуже боюся, – сумно зітхнула білочка.
Кабанчикам спало на думку познайомити Сонечко з вовком. Вони були переконані, що після того вона перестане його боятися й почуватиме себе значно впевненіше.
– Ні!.. Ні!.. Ні в якому разі! – відмовлялася білочка. – Мені від самої думки про нього стає моторошно.
– Не бійся, він тебе не чіпатиме, поки ми поруч, – самовпевнено переконували Сонечко Хрюнчик і Хрянчик.
– Ну добре, йдемо, тільки ненадовго, – врешті-решт погодилася білочка, – бо я ще хочу пиріжків з яблуками напекти.
І вони пішли. Тепер уже кабанчики добре знали, де саме треба шукати вовка.
Невдовзі вони почули дивні звуки, що лунали десь за кущами, і раптом побачили Злючого Вовка, який самотньо сидів на пеньку з баяном на колінах і сумно співав:

Ой життя моє, життя:
Ні з ким подружити.
Та й за душею ні гроша.
Як же далі жити?

Кабанчикам стало шкода його. «Як це погано, коли тебе ніхто не любить», – подумав Хрюнчик, і йому стало сумно. «Мабуть, невесело жити без друзів», – подумки поспівчував сіроманцеві Хрянчик і вирішив, що вовка треба розвеселити. А білочка Сонечко взагалі не знала, що й думати.
Кабанчики підійшли ближче й привіталися з вовком.
– О-о-о, кого я бачу, – зрадів вовк і зліз із пенька, – ви що знову заблукали?
– Та ні, навпаки, – торохтіли кабанчики наввипередки, – ми прийшли до тебе в гості. Познайомся, будь ласка, з білочкою. Її звати Сонечко. Вона не вірить нам, що ти не такий уже й злий, коли тобі вдається полювання.
Вовк уважно подивився на кабанчиків.
– Так-то воно так, – замислено сказав він, – але сьогодні воно мені не вдалося. І ви з'явилися вчасно… прямо до столу… на вечерю… ха-ха-ха-ха…
Хрюнчик і Хрянчик не чекали такого від Злючого Вовка, тому розгубилися й не знали, що робити. А він повільно підходив усе ближче й ближче. Кабанчики з такої несподіванки навіть не збагнули, що треба мерщій тікати. І раптом, коли вовк уже готовий був накинутися на них, пролунав дзвінкий голос:
– Ану, не чіпай моїх друзів, злючий вовчиську!
Вовк зупинився й дещо розгублено, як здалося Хрюнчику, запитав:
– А що ти мені зробиш? Ти ж маленька.
Білочка задерла голову й сміливо глянула йому прямо у вічі. Сонечко виглядала такою впевненою, що навіть Хрянчик, подивившись на неї, перестав тремтіти.
– Я хоч і маленька, але сильна, і зуби в мене гострі. Я тебе вкушу!!!
– ТИ? МЕНЕ? Ха-ха-ха!!!
– Не віриш? Тоді отримуй!

І Сонечко щосили вкусила Злючого Вовка за лапу.
– У-у-у-у!!! – завив вовк, – боляче!!!
– Забирайся звідси, доки я дужче не розсердилася, – сказала білочка. І вовк пошкандибав геть.
А Хрюнчик і Хрянчик так і стояли на місці з роззявленими ротами. Вони все ще не могли отямитися й повірити, що маленька білочка змогла прогнати величезного й страшного вовка.
Довго ще мешканці Зачарованого лісу розповідали один-одному про те, як маленька білочка захистила своїх друзів. А вдячні кабанчики подарували своїй рятівниці Сонечкові на день народження незвичайний подарунок. Але про це вже іншим разом.

Додав: 7shkur (19.07.2011)
 
Розміщено на сторінці: Вірш-казка

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2768 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): для дітей, Семишкур, Хрюнчик і Хрянчик, Казка, хрюнчик и хрянчик

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
avatar
1 Asedo1949 • 20:17, 20.07.2011 [Лінк на твір]
Казка чудова! Мені подобається. hands hands hands hands hands hands
avatar
2 7shkur • 23:51, 20.07.2011 [Лінк на твір]
Дякую :)
avatar
Хороша казочка! Діткам гарний подарунок!!! hands 55555


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz