МИ, НЕ В ЧУЖІМ КРАЮ
МИ НЕ В ЧУЖІМ КРАЮ Своя ж печаль наше серце точе, І своя ж душа уже не гріє, Стан отой вона змінити хоче, Та тільки як, знов не розуміє. Бо до чужого потягнулися, І всіх туди, отак штовхаємо, Від бід старих не відмахнулися, Як знов нові в чужих шукаємо. Скільки раз, Боги нас боронили Плинні хмари, вітром відганяли Кожен раз дари свої дарили, А ми все відразу забували. Землицю рідну матінку свою, Немов до тризни сміттям уряджали, Забули що, ми не в чужім краю. І що тут, нас матері роджали. В житах, гаях, дібровах і садах, З любов’ю доленьку, отак плекали, Щоб ми зростали, на своїх хлібах І самі ж спасінь, свою й шукали. Дари чужі – дядюшки чужого, Щоб ніколи, роду не гукали А, ішли до Господа святого, й дари несли які в житті придбали..
Додав: Davudenko (23.07.2011)
| Автор: © Давиденко іван
Розміщено на сторінці : Вірші про друзів
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1651 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
kraynyuk46 : Оптимізму Вам, пані Таміло. Все буде добре! :s-7:
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА