Дивлюсь щоденно у людські обличчя І настрій в них похмурий помічаю, Щастя і радості стає дедалі менше, В очах, суцільна паволока із печалі. Що сталося із нами ,із життям Куди поділись принципи моралі Чому блукаєм в світлі та сліпі, Хто вигоду з страждань суспільства має? Нам дали дві дороги у житті, Широку ,зручну майже кожен обирає Та біля неї в*ється непомітна і вузька Лише її чомусь ,ніхто не помічає. І ми бредем,такі як і усі, Тягар проблем за плечами тримаєм, Та істину слова»ЛЮБОВ»втрачаєм Синонімами вигідними нам, міняєм. Змаліло душами і добровільно зачерствіло, Зайшло все людство у якийсь тупік, Ми як євреї,що ходили з Моісеєм, Та затягнулась подорож на сотні літ. Не пізно ще у сторону звернути, І зрозуміти,світ і ми- одне Бо в нас самих всі цінності є скриті, Щасливий той,хто істину знайде.
Як луги і поля, і як море, Як високого неба простори, Ти сприймаєш все, бачиш і чуєш І як все, ти ритмічно вібруєш. Це до ваших слів "І зрозуміти, світ і ми - одне" Дуже глибоку тему розкриваєте ви своїм віршем.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
