Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші - не мина жодної крамниці.
Попросив він:
- Покажіть кухлик той, що з краю.-
Продавщиця:
- Что? Чево? Я нє панімаю.
Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.
- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.-
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
- На Вкраїні живете й не знаєте мови.-
Продавщиця теж була гостра та бідова.
- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.-
І сказав їй мудрий дід: - Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
, колись вже читала цей твір, читаючи його усміхаєшся але все що у ньому записано чиста правда, живе в країні не знає мови , національних символів і називає себе "патріотом"
Я дуже люблю цей віршик. Такий простий, а такий філософський Тільки от в українській мові є чудове слово "продавчиня", а не "продавщиця" (зрусифіковане). Жаль, Глазовий про це не знав, коли писав.
Я хоч і не віршую, та знаю, що написати гумореску не легше заняття, аніж описати щось філософічне чи трагічне. Тільки не переказати у віршах відомий анекдот, а придумати щось своє, щоби люди ну не "боки рвали" а хоча б щиро посміхнулись.
Комнтар від Василя Шляхтича (надіслав електронною поштою):
Хочу сказати, що подібний епізод і я пережив в 1966 році бувши у Львові. Я зайшов до крамниці, де були вишивані сорочки. Я попросив "своєю" українською мовою, щоб мені її продали. Тоді я почув ось таке: - Когда ви в совєтском союзє, вам насда по русі говоріть. Мені тоді зробилося дуже сумно. Я їхав з Польщі в РІДНУ Україну. А тут в княжому Львові почув те, що почув. Проминули роки а з того, що мені відомо, то ще таких епізодів в Україні багато, За багато!!! Дякую за увагу
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")